Вчу потроху литовську. Взагалі то чим далі, тим все більше відкриваю для себе певну спорідненість литовської з українською. Можливо, є у них якісь спільні прадавні витоки , хоча, поза сумнівом, ці мови взаємодіяли впродовж історії.
Звернув увагу на таку от обставину. Здається очевидним, що основою, фундаментом слів є їхні кореневі частини, особливо приголосні. Тому при переході слова з мови в мову голосні звуки кореня варіюються сильніше, аніж приголосні. Ну а такі частини слова, як префікси, суфікси і закінчення зазнають найбільших змін як при переходах слів від мови до мови, так і в ході еволюції самих мов. Так от, "впало в око", що особливості мов, їхня окремішність визначаються саме отими "другорядними" префіксами, суфіксами і закінченнями", особливо "закінченнями". Бо побутує думка, що різниця в мовах в першу чергу визначається різницею в озвученні понять - різницею слів. У випадку української та англійської десь так воно частково є, внаслідок специфіки англійської мови. Але у випадку української і литовської чи не ключовим є освоєння правил зміни слів при відмінюванні по числах, родах, часах, відмінках... А ці правила визначаються саме тим, як змінюються закінчення.
Найпростіший приклад: слово "йти" (укр.) - "eiti" (Ейті)(лит.) виглядає доволі подібно, але:
йду, йдеш, йде, йдемо, йдете, йдуть - einu (ейнУ), eini, eina, einame, einate, eina,
йшов, йшла, йшло, йшли - ėjo (ейО), ėjo, ėjo, ėjo,
йтиму, йтимеш, йтиме, йтимемо - eisiu (Ейсю), eisi, eisiu, eisime
Приклади "подібних" базових дієслів: йти - eiti ; стояти - stovėti ; бігти - bėgti; втікати - tekėti ; давати - duoti; продавати - parduoti... і багато інших... але див. абзац вище...
Приклади подібних іменників: місто - miestas ; килим - kilimas ; базар - turgus (від торгувати); очі - akys (акіс); земля - žemė (жЄмє); зоря, звІзда - žvaigždė (жвЯйґждє); і багато інших...
але закінчення при відмінюваннях змінюються зовсім по іншому, ніж в українській... наприклад, якщо є чоловіче ім"я "Вінцас", то, скажімо, "Вінцасу, Вінцасові" буде звучати як "Вінцуй"...
у литовській нема середнього роду... Одні і тіж поняття, озвучені словами української і литовської мов, доволі часто мають різні роди. Приклади: день - diena (дєнА, ж.р.), ніч - naktis (нактІс, ч.р.), ніжність - meilumas; gležnumas (ч.р.), пам'ять - atminimas; atmintis (ч.р.) і ін.
Ще можна звернути увагу й на таке - візьмем слово "місто"- miestas ... в українській споріднені слова, від яких походить, чи з якими пов"язано слово "місто" і понятійно, і фонетично - це слова "місце, міст, мостова, мостити..." Відповідні слова литовською - "užuovėja (ужуовЄя ; "уо" - дифтонг наподобі як у анг. слові "Уотсон"), tiltas, "мостова" не має аналогу, grįsti "... так що слово miestas (місто) у них запозичене... є варіант, що від поляків (miasto), інший - від предків українців - з Київської Русі, або ще раніше... але поляки - католики появились тут пізніше, аніж київські православні (московське так зване православ"я появилось тут у 16-17 ст. і загарбало всю київську православну а також уніатську спадщини)... про ще раніші часи мені нічого не відомо, але інтуїтивно я відчуваю, що литовська ближча до української , аніж до польської, котру у свій бік деформували латина і католицизм...
А от ще один приклад явного і цікавого запозичення литовською з української: церква (укр.) - bažnyčia (лит.) (бажніча) , очевидно, від слова "божниця", котре від слова "Бог". "Бог" же литовською dievas . В сучасній українській своє давнє слово "божниця" хоч і зрозуміле, але витіснене словом "церква" (староцерковне цръквь, цркы, німецьке Kirche, англійське church ("чарч", звідки прізвище Черчіль), шведське, фінськое, естонське і ін. Kirka - все це походить від грецького to kiriakon = "дім Господа").
І ще один цікавий момент... Для кого українська мова рідна, той знає оте миле так зване сільське (а насправді дуже давнє) "-сі, -ся": "я дивлюся - я дивлюси(і) - я си(і) дивлю" в значенні "я собі дивлю"... або "я задумавсь - я си задумав - я собі задумав" ... так от, в литовській таке "-сі" існує, як літературна норма... Приклади:
задивився - задививсі(и) - [я] сі(и) задивив - užsižiūrėjau (ужсіжюрЄяу)Звернув увагу на таку от обставину. Здається очевидним, що основою, фундаментом слів є їхні кореневі частини, особливо приголосні. Тому при переході слова з мови в мову голосні звуки кореня варіюються сильніше, аніж приголосні. Ну а такі частини слова, як префікси, суфікси і закінчення зазнають найбільших змін як при переходах слів від мови до мови, так і в ході еволюції самих мов. Так от, "впало в око", що особливості мов, їхня окремішність визначаються саме отими "другорядними" префіксами, суфіксами і закінченнями", особливо "закінченнями". Бо побутує думка, що різниця в мовах в першу чергу визначається різницею в озвученні понять - різницею слів. У випадку української та англійської десь так воно частково є, внаслідок специфіки англійської мови. Але у випадку української і литовської чи не ключовим є освоєння правил зміни слів при відмінюванні по числах, родах, часах, відмінках... А ці правила визначаються саме тим, як змінюються закінчення.
Найпростіший приклад: слово "йти" (укр.) - "eiti" (Ейті)(лит.) виглядає доволі подібно, але:
йду, йдеш, йде, йдемо, йдете, йдуть - einu (ейнУ), eini, eina, einame, einate, eina,
йшов, йшла, йшло, йшли - ėjo (ейО), ėjo, ėjo, ėjo,
йтиму, йтимеш, йтиме, йтимемо - eisiu (Ейсю), eisi, eisiu, eisime
Приклади "подібних" базових дієслів: йти - eiti ; стояти - stovėti ; бігти - bėgti; втікати - tekėti ; давати - duoti; продавати - parduoti... і багато інших... але див. абзац вище...
Приклади подібних іменників: місто - miestas ; килим - kilimas ; базар - turgus (від торгувати); очі - akys (акіс); земля - žemė (жЄмє); зоря, звІзда - žvaigždė (жвЯйґждє); і багато інших...
але закінчення при відмінюваннях змінюються зовсім по іншому, ніж в українській... наприклад, якщо є чоловіче ім"я "Вінцас", то, скажімо, "Вінцасу, Вінцасові" буде звучати як "Вінцуй"...
у литовській нема середнього роду... Одні і тіж поняття, озвучені словами української і литовської мов, доволі часто мають різні роди. Приклади: день - diena (дєнА, ж.р.), ніч - naktis (нактІс, ч.р.), ніжність - meilumas; gležnumas (ч.р.), пам'ять - atminimas; atmintis (ч.р.) і ін.
Ще можна звернути увагу й на таке - візьмем слово "місто"- miestas ... в українській споріднені слова, від яких походить, чи з якими пов"язано слово "місто" і понятійно, і фонетично - це слова "місце, міст, мостова, мостити..." Відповідні слова литовською - "užuovėja (ужуовЄя ; "уо" - дифтонг наподобі як у анг. слові "Уотсон"), tiltas, "мостова" не має аналогу, grįsti "... так що слово miestas (місто) у них запозичене... є варіант, що від поляків (miasto), інший - від предків українців - з Київської Русі, або ще раніше... але поляки - католики появились тут пізніше, аніж київські православні (московське так зване православ"я появилось тут у 16-17 ст. і загарбало всю київську православну а також уніатську спадщини)... про ще раніші часи мені нічого не відомо, але інтуїтивно я відчуваю, що литовська ближча до української , аніж до польської, котру у свій бік деформували латина і католицизм...
А от ще один приклад явного і цікавого запозичення литовською з української: церква (укр.) - bažnyčia (лит.) (бажніча) , очевидно, від слова "божниця", котре від слова "Бог". "Бог" же литовською dievas . В сучасній українській своє давнє слово "божниця" хоч і зрозуміле, але витіснене словом "церква" (староцерковне цръквь, цркы, німецьке Kirche, англійське church ("чарч", звідки прізвище Черчіль), шведське, фінськое, естонське і ін. Kirka - все це походить від грецького to kiriakon = "дім Господа").
І ще один цікавий момент... Для кого українська мова рідна, той знає оте миле так зване сільське (а насправді дуже давнє) "-сі, -ся": "я дивлюся - я дивлюси(і) - я си(і) дивлю" в значенні "я собі дивлю"... або "я задумавсь - я си задумав - я собі задумав" ... так от, в литовській таке "-сі" існує, як літературна норма... Приклади:
задумався - задумавсі(и) - [я] сі(и) задумав - užsigalvojau (ужсіґалвОяу)
розписався - розписавсі(и) - [я] сі(и) розписав - pasirašiau (пасірАшяу)
розбігся - розбігсі(и) - [я] сі(и) розбіг - įsibėgėjau (ісібєґЄяу)
але у нас то "-сі(и)" є зрозумілим скороченням від "собі"... литовською ж "собі"= "sav"/сав/... З іншої сторони, литовська мова загальновизнана, як архаїчна мова індоєропейської мовної групи... тоді не виключено, що якісь пласти української мови "ще архаїчніші" :)
Приклади литовських слів, котрі не викликають жодних асоціацій та думок про запозичення, спільне минуле, чи спільне походження із українськими:
ріка - upė (упє), груша - kriaušė (крЯушє), година - valanda (валандА), кінь - žirgas (жірґас), стрикоза - laumžirgis (лаумжІрґіс, тобто кінь водяної відьми (лаума), русалки чи то мавки, які заманювали чоловіків до води і топили)...
Вцілому литовська мова "на слух" і особливо у вимові є набагато м"якшою, ніж українська чи російська. Перш за все в литовській немає зовсім нашого звуку "и", також відсутнє "тверде" "е" - зате "м"якого" "е" є кілька різновидів, і то не те саме, що наше "є". По вимові оті литовські "е" чимось нагадують зм"якшене "и" у сільських діалектах Львівщини (коли кажуть, наприклад, не "пити", а "п'(и/е)ти"... також дуже поширені у словах звуки "іа=я, іе=є, іu=ю" (як і специфічні для нашого вуха дифтонги "-uo=уо, -ua=уа, -au=ау"), але вимовляються вони по іншому, не пом"якшуючи попередню приголосну так, як це є в українській мові... також частіше трапляється нерівномірний розподіл між голосними і приголосними звуками... ну а відомі литовські закінчення слів на "-ас", які стали причиною анекдотів серед слов"ян, є ознакою приналежності слова до чоловічого роду. Між іншим, не тільки закінчення на "-ас", аналогічно "-ус, -юс, -іс, -айтіс, -а"...
